Блог

Марина Пензій про школу Fair Finch

Марина Пензій – СЕО та тренерка школи Fair Finch. Вона розказала про школу та чому сертифікаційне навчання – це важливо. А також Марина поділилася своїм досвідом в оцінюванні номінації «Обсмажка». Зазирнули до неї в школу, аби передати всю атмосферу професіоналізму.

Про школу
Вона була заснована в 2015 році. Школа була новим форматом – одна з перших кавових шкіл у Києві. На той момент були ще дві школи, але такого масштабу, щоб не тільки курси для барист, а всі види навчання, ще не було. Це не стільки школа барист, скільки вже кавова академія. У нас є можливість проводити все в одному приміщенні, що далеко не в усіх школах можливо. Ми проводимо заняття із сенсорики, заварювання, майстерності баристи та обсмажки – усе не виходячи кудись на практику. Я не є засновницею школи, але я її розвивала. 

Чому вам захотілося цим займатись?
Я займалася навчанням дуже давно. Взагалі за фахом я вчитель української мови та літератури, а також англійської мови. Працювала в школі, навчала дітей англійської мови десь півтора року. Але я пішла зі школи. Мені подобалося навчати дітей, діти любили мене. Але система просто мене вбивала. Міністерство каже одне, а підручники – зовсім інше. Потім я рік попрацювала за кордоном. Приїхала, відпочила тиждень, мама сказала шукати роботу. Я пішла на пошуки в агенцію. Мене прийняли в «Дім кави», це було в Харкові. Не скажу, що любила каву. На той час натуральної кави ніде не було, але моя мама час від часу щось варила в турці, тому це якось мене зацікавило. Ще тоді не було кав’ярень. Ми продавали каву, італійські кавові машинки. З мене був непоганий продавець! Це був цікавий досвід, я там довго працювала. Зокрема, я навчала людей, які купували франчайзинг. Мені подобається навчати, зрештою я поєднала в собі можливість донесення інформації до людей і каву.
Я розробляла курси із сенсорики, такого ще ніде не було, я була першопрохідцем. Ми самі щось шукали, робили дослідження.
У 2012 році я вирішила змінити все: я звільнилась і переїхала до Києва. Мені тоді зателефонували з Fair Finch і запитали: «Марино, ти можеш приїхати в Київ і провести курс для барист?» А я саме сходжу на пероні в Києві. І так я потрапила у Fair Finch. На той момент ним керував Роман Пономарьов, і він запропонував працювати у школі.

Чим займається школа?
Від самого початку школа задумувалась як навчання з усіх напрямів. Я продумувала курси з ручного заварювання, оцінювання кави, обсмажки. Ми запрошували іноземних тренерів.
Потім я пішла шляхом міжнародного тренера. Отримала сертифікацію та право на навчання міжнародної кавової програми. Це єдина кавова навчальна програма у світі, яка реально цінується. Поки що в нас це не дуже розвинуто, все залежить від роботодавців. За кордоном роботодавцю дуже важливо розуміти, скільки людині потрібно часу на навчання. Із сертифікацією – це набагато менші витрати на навчання. Людина із сертифікатом має вже базовий чи середній набір знань. І залежно від цього вона може виконувати певні речі. А в роботодавці досі вважають, що краще взяти людину з нуля і навчити її.


Чому сертифіковане навчання важливе?
Може бути таке: людина прийшла, потренувалася на клієнтах, у неї вклали гроші, а потім сказала: ні, це не моє, піду далі. Це невигідно. А коли людина приходить вже із сертифікатом, наприклад – базовий бариста, вона вже вміє зробити базовий помел, зварити каву та оцінити її. Це дуже важливо. Багато барист не розуміють, що їм потрібно отримати в кінці: яка це – правильно заварена кава. Тобто баристи із сертифікатом – це одразу люди, які мотивовані в кавовій сфері. Якщо роботодавець не може платити великі гроші за навчання, то від цього страждає весь бізнес. Або він буде платити трошки більшу зарплату, зате матиме мотивованих людей, котрі готові працювати в цій галузі та вже вклали в своє навчання. Залежить від роботодавців: якщо вони почнуть якось заохочувати барист із сертифікатами, з якимись базовими знаннями, то буде менше проблем і це буде набагато вигідніше.
Такі сертифікатні програми дають можливість усім людям індустрії говорити однією мовою.

Навчання важливе для розвитку кавової культури в цілому. Щоб вона розвивалася на одному рівні зі світовою. Щоб культура споживання кави піднялася на новий рівень. Щоб люди розуміли різницю в цінах: чому одна чашка кави коштує 11 гривень, а інша – не менше 40, а є кава, яка коштує 70–80. Ну, ми вже розібралися з віскі: дешеве віскі простіше, а краще віскі дорожче.

Чи є у нас культура кави?
У нас досить розвинена кавова культура. У Європі не буде такого, що стоїть три кав’ярні й у двох з них хороша кава. Ми працюємо над цим, можливо, цього не помітно зі сторони. Але ще 10 років тому не було обсмажників в Україні, не було якісної кави, просто не було потреби. У нас не так працює в бізнесі, що ось є пропозиція – тримайте попит, а навпаки: наші бізнесмени чекають попиту, коли вже попит буде – тоді вони даватимуть пропозицію. І вже зараз є багато компаній, які продають зелену каву. Зараз є попит на каву особливого ґатунку, але потрібно розказати людям у цілому більше, про спешелті, за що вони сплачують. Так із будь-яким агропродуктом. Це результати нашої роботи.


Про премію «Зерно»
Премія дуже потрібна – це якісь критерії, які задають тон. Обсмажники, які вкладають більше в обладнання, в навчання персоналу, у якість сировини, повинні мати якийсь фідбек, якийсь знак якості. Це як із ревізором. Мають бути якісь стандарти. 
Капінг оцінював і саму якість зерна, але переважно оцінювали якість обсмажки. Тобто ми зібрали до журі людей, які вже судили кавові чемпіонати.
Потім я зробила калібрування, щоб ми всі говорили однією мовою. Ми не знали, де чия кава, я досі не знаю. Усе було закодовано. Написали наші відчуття. Оцінювали вміння обсмажити каву і підготовку зерна. А це все є на курсах. Навчання показує, що має бути в кінці, яка ця ідеальна чашка?


Як бути свідомим кавовим споживачем?
Є багато ресурсів: можна почитати літературу, пройти навчання. Основна маса книжок є в загальному доступі. Можна прийти на курс – отримати міжнародний сертифікат, брати участь у конференціях. Можна дивитися відео на YouTube, у мене також є канал, де я час від часу викладаю відео. Розповідала, як правильно проводити капінг за протоколами SCA, розповідала про зерно. Але оцінювати самому – це важко, потрібно з кимось калібруватися.
Потрібно знайти «ідеальну» чашку, щоб усе зрозуміти. Після цього ви вже зможете розрізняти.

Про стосунки з кавою
Мені дуже приємно, що студенти, молоді люди ходять у кав’ярні.

Людям потрібні ритуали.

Справа не в залежності від кофеїну, насправді він дуже швидко з організму виводиться. У багатьох залежність від самого ритуалу спожвання кави: чи то вдома людина готує сама, чи то замовляє у кав'ярні. Ритуали – це важливо, але це не обов'язково має бути кава, для когось – це смузі, для когось – чай. У будь-якому випадку прекрасно, коли є момент, щоб «увесь світ зачекав».







Made on
Tilda